Zum 100jährigen Jubiläum der ukrainischen Literatur

Lesja Ukrainka

(ukrainisch Леся Українка, wiss. Transliteration Lesja Ukrajinka, eigentlich Laryssa Petriwna Kossatsch bzw. Лариса Петрівна Косач; * 13. Februar (jul.)/ 25. Februar 1871 (greg.) in Nowohrad-Wolynskyj; † 1. August 1913 in Surami, Gouvernement Tbilissi)

ZUM HUNDERTJÄHRIGEN JUBILÄUM
DER UKRAINISCHEN LITERATUR

Die Völker, sie können singen und sagen
Von goldenen Zeiten und goldenen Tagen,  
  Die sie im Gedächtnisse haben.
Da Lied und Gedicht noch in Ehren standen.
Und Herrscher den Dichtern Kränze wanden.  
  Doch nicht nur allein auf dem Grabe.

Die Könige spendeten Lob für Gesänge,
Und Ehre erwies den Dichtern die Menge,
  Den Preis hielt des Königs Hand;
Es schmückten die Schönen mit einem Kranze
Den Dichter für seine höflichen Stanzen, 
  Sein Ruhm erfüllte das Land.

Die vornehmen Damen, sie spielten die Rollen
Der kleinen Soubretten. Singen und Tollen 
  Auf Königs- und Herzogsbühnen,
Die Königin nahm vom Haupte die Krone
Und stieg herunter vom herrschenden Throne, 
  Den Träumen der Dichter zu dienen.

Es glichen den Göttern die Sänger und Dichter,
Der edlen Kulturen Schöpfer und Richter, 
  Die jedermann ansah als Retter;
Es blühte der Ruhm der Künstler und Denker,
Und sie zu erniedrigen wagte kein Henker, 
  Aus Gold waren selbst ihre Ketten.

НА СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У кожного люду, у кожній країні
Живе такий спогад, що в його в давнині 
  Були золотії віки.
Як пісня і слово були у шанобі
В міцних сього світу; не тільки на гробі 
  Складались поетам вінки.

За пишнії хрії, величнії оди
Король слав поетам-співцям нагороди, 
  Він славу їх мав у руці;
За ввічливі станси, гучні мадригали
Вродливиці теж нагороду давали, 
  Не знали погорди співці.

І щонайпишнішії дами з придворних
Вдавали на сцені субреток моторних. 
  Щоб слави і втіхи зажить:
Сама королева здіймала корону,
Спускалась додолу з найвищого трону 
  Поетовій мрії служить.

Богам були рівні співці лавреати
І гордо носили коштовнії шати 
  У панськім магнатськім гурті;
Цвіли в них і лаври, і квіти барвисті,
І навіть терни їх були позлотисті,
  Кайдани — і ті золоті!

Aus: Gedichte: TARAS SCHEWTSCHENKO, FRIEDRICH SCHILLER, LESJA UKRAINKA, HEINRICH HEINE. Вірші: ТАРАС ШЕВЧЕНКО, ФРІДРІХ ШІЛЛЕР, ЛЕСЯ УКРАЇНКА, ГЕНРІХ ГЕЙНЕ. [Hrsg. G.M. Gartschenko]. Dnipropetrowsk: Sitsch, 2008, S. 158f

Kommentar verfassen

Bitte logge dich mit einer dieser Methoden ein, um deinen Kommentar zu veröffentlichen:

WordPress.com-Logo

Du kommentierst mit Deinem WordPress.com-Konto. Abmelden /  Ändern )

Google Foto

Du kommentierst mit Deinem Google-Konto. Abmelden /  Ändern )

Twitter-Bild

Du kommentierst mit Deinem Twitter-Konto. Abmelden /  Ändern )

Facebook-Foto

Du kommentierst mit Deinem Facebook-Konto. Abmelden /  Ändern )

Verbinde mit %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.

%d Bloggern gefällt das: